Наслідки сімейних сварок між батьками при дитині

 У кожній родині хоч раз, але доходила справа до сварки і тут головне, щоб ця сварка відбувалася не на очах у маленьких свідків. Так як від батьківських сварок найбільше страждають саме діти, які скандали сприймають навіть гірше, ніж розлучення. Сварки батьків негативно впливають на нього, що згодом може перерости в більш серйозне психологічний розлад.

    Батьки для дитини є символом надійності і захищеності, в той час як постійні сварки в родині можуть підірвати це почуття і привести до того, що дитина стане замкнутою, невпевненою у собі і нерішучою. Також напружена ситуація в сім’ї може позначитися і на фізичному здоров’ї дитини – у неї можуть бути депресії, постійні кошмари.

Як же саме батьківські сварки можуть вплинути на дитину?

    Так як дитині часто неважливо, хто з батьків перший почав і хто винен, в чому криється причина сварки, адже він не вдається в такі подробиці. Він любить обох батьків однаково і те, що дві найближчі і рідні для нього людини сваряться, призводить до переживань і постійних стресів.

    З самого раннього віку дитина, спостерігаючи за батьками, вчиться у них всьому. Вона намагається наслідувати єдиних людей, яких вважає авторитетами, вона поки що не розділяє їх вчинки на погані і хороші, тому просто намагається повторювати все, що бачить. І ось коли дитина стає свідком постійних сварок між батьками, будучи не в змозі зрозуміти, що це погано, вона починає приймати таку манеру поведінки за нормальну. Еталоном, на який вона рівняється і до чого буде прагнути, стануть з’ясування відносин через сварку. Результатом цього можуть стати труднощі в спілкуванні з однолітками, нездатність іти на компроміс, конфліктність і агресія. Дитина може навіть не розуміти, чому інші діти не хочуть з нею спілкуватися, адже в її розумінні вона буде робити все правильно, так, як мама з татом.

    Як вже було сказано вище, для дитини сім’я на інтуїтивному рівні асоціюється з надійністю і захищеністю, а коли вона бачить як сваряться батьки, цей світ надійності та захищеності руйнується на її очах. Також дитина може вважати себе причиною сварки, проектуючи всі розбіжності батьків на себе, що згодом може привести до невпевненості в собі і нерішучості.

    Незважаючи на такий негативний вплив, який чинять сімейні скандали на дитину, самі сварки все ж вважаються цілком нормальним явищем, психологи рекомендують подружжю проказувати одне одному свої почуття, щоб не було накопиченої недомовленості і образи. Але потрібно пам’ятати, що під час таких ось обговорень потрібно вміти стримувати свої емоції – намагатися обговорювати проблеми спокійно і без агресії. Що стосується недомовленості і накопичених образ, то їх вплив на дитину не менший, ніж сварок, а іноді навіть більше. Крім того, що сама сварка травмує дитину, коли вона виступає в якості свідка, іноді батьки ставлять його ще й в незручне становище, здатне викликати внутрішньоособистісний конфлікт.
Одна з найпоширеніших ситуацій – це коли дитина виступає в якості емоційного «громовідводу» для однієї або відразу обох конфліктуючих сторін. Дуже часто батьки своє власне роздратування і агресію вихлюпують на дитину. Деякі навіть можуть намагатися обмежити контакти з одним з батьків, намагаючись таким чином продемонструвати свою значимість в сім’ї. Така стратегія вирішення конфліктних ситуацій лише посилює психотравматичну обстановку для дитини, до того ж подібна поведінка навряд чи вирішить конфлікт. У той час як самій дитині пошкодити зможе.

Друга схожа ситуація – коли батьки використовують дитину як знаряддя для вирішення конфлікту, намагаючись переманити її на свою сторону. У таких випадках батьки можуть карати або лаяти дитину за поведінку, яке доводить правоту протиборчої сторони. В результаті до дитини пред’являються суперечливі вимоги, за невідповідність яким її чекає покарання. Таким чином батьки не дозволяють дитині розвиватися як особистості самостійним та індивідуальним, а нерідко зустрічаються питання на кшталт «Кого ти любиш більше – маму чи тата?» і зовсім ставлять дитину в глухий кут, тому що для нього батьки рівні і він любить їх однаково, тому дитині доводиться лицемірити, «працюючи на два фронти» і при цьому, отримуючи свою власну вигоду. Це може привести до того, що дитина вирішить, що вона може з будь-якої ситуації отримати вигоду.

Наслідки сімейних конфліктів можуть позначатися не тільки в дитинстві дитини, але і в дорослому житті:

·         Глибокі внутрішньоособистісні конфлікти, розвиток неврозу і депресій в разі найменшого стресу.

·         Невпевненість у собі, байдужість і нелюдимість або навпаки агресивність, конфліктність і нездатність іти на компроміси.

·         Перенесення відносин на свою сім’ю. Неодноразово було доведено, що сім’я, в якій виросла дитина, впливає на модель поведінки в її майбутній сім’ї.

·         Спосіб мислення, спрямований в негативну сторону і висока критичність оцінки загальної картини значно погіршують якість життя людини, відбиваючись на всій її життєдіяльності.

·       Що ж робити батькам? Само собою з’ясування відносин рано чи пізно станеться, але тут важливо, щоб дитина бачила не тільки сварку, а й процес примирення, так вона зможе зробити висновок про те, що батьки прийшли до угоди, що означає, що вони люблять один одного. У деяких сім’ях батьки навмисне не починають скандалів, щоб не злякати дитину, але така поведінка теж неправильна, адже постійна ворожа атмосфера в будинку і почуття образи нікуди не дівається, як і раніше згубно впливаючи на дитину.

·       Щоб уникнути негативних наслідків, батькам слід навчитися стримувати свої емоції, з’ясовувати стосунки спокійно і намагатися знайти разом вирішення проблеми, замість того, щоб кричати один на одного і пред’являти докори.

 

footbik.ua

Протидія торгівлі людьми

Посібник для батьків дитини 

Щодня безліч людей по всьому світу втрапляють у пастку торгівлі людьми. Хтось погодився на роботу в іншій країні без договору, хтось був в боргах і прийняв спонтанне рішення, а хтось через наївність довірився незнайомцю. Діти та підлітки є особливою мішенню для злочинців через легку довірливість та бажання мати свободу від батьків. Для деяких це обмежується травматичним досвідом, деякі вже не повертаються додому. Але у батьків є влада втрутитись і вчасно захистити своїх дітей.

Коли ми чуємо про торгівлю людьми, то легко уявити картинку на кшталт ринку рабів, де сидять з кайданами на руках та ногах в ряд чоловіки та жінки. Проте сучасна торгівля людьми більш прихована та підступна. Торгівля людьми — це злочин та порушення прав людини, що охоплює процес вербування, контролю та використання людей задля отримання вигоди від ïx експлуатації. Цей термін охоплює сексуальну експлуатацію, примусову працю чи послуги, рабство чи подібну до рабства практику, поневолення або вилучення органів. Є історія про дівчинку, яку викрали, коли їй було 12 років і примусили надавати сексуальні послуги до 10 разів на день! Працівники готелю, де її утримували не реагували на це насилля. Коли вона кликала на допомогу, працівники просили дівчину не шуміти. Таких випадків у світі безліч.

У звіті ООН зазначено, що 79% людей, втягнутих у рабство, залучені саме в сексуальну експлуатацію, більшість з них — дівчата та жінки. Серед країн, які надали дані для дослідження, 30% з них зазначають, що серед злочинців, які вербують та експлуатують дітей, більшість — жінки. В середньому діти складають 20% з усіх жертв торгівлі людьми, проте, є виняткові регіони, як-от в Західній Африці, де діти складають майже 100% всіх жертв торгівлі! Українці теж стають жертвами торгівлі людьми. За інформацією Укрінформ від моменту отримання незалежності Україною, понад 230 000 українців постраждали від цього. Найчастіше вони ставали жертвами торгівлі людьми в Польщі, Німеччині, Туреччині, ОАЕ, Італії, Китаї.

В той час як дорослі можуть усвідомити небезпеку, почути застереження від близьких, або
дізнатись про реалії торгівлі людьми від організації, як-от Працюй безпечно — діти часто залишаються сам на сам з небезпекою. Діти не мають страху перед людиною, яка до них посміхається, а підліток може клюнути на легкі гроші чи почуття до небезпечного незнайомця, чи незнайомки.

Юлія Саченко є директором організації «А21 Україна» (Аболіціоністи 21 століття), покликаної боротись з рабством у світі. Вона тривалий час працює, допомагаючи людям вирватись з небезпеки. З її досвіду, батьки мають силу захистити дітей від рабства. Але як? Далі з її слів.

Роль батьків дуже важлива, насамперед, у формуванні дитячої особистості, її взаємовідносин з однолітками, психологічного самопочуття, яке визначається задоволенням у сім’ї найголовніших потреб: любові та довіри, самостійності, самоствердження і визнання. Якщо характер відносин між батьками та дітьми побудований на довірі, любові, повазі, зацікавленості, наприклад, батьки знають про соціальні сторінки дітей, час від часу перевіряють їх на предмет опублікованих фото, коментарів до них, друзів, з якими діти спілкуються онлайн та офлайн, або діти самі про це розповідають, ймовірність того, що дитина буде втягнута в ситуацію онлайн-грумінгу (прим. ред. — маскування злочинних мотивів за піклуванням) чи секстингу (прим. ред. — інтимне спілкування за допомогою листування чи телефонних розмов) менша, аніж у дітей, в сім’ї яких відсутні відносини з батьками та основні потреби дитина намагається задовольнити за межами сім’ї, наприклад в соціальних мережах. В таких випадках ризик потрапляння до ситуації торгівлі людьми, зокрема в сексуальну експлуатацію, значний.

Також до вразливої категорії людей, які потрапляють в ситуації торгівлі людьми, відносяться діти батьків-заробітчан та діти, в сім’ях яких було присутнє домашнє насильство. Головна проблема дітей заробітчан у тому, що, залишені без батьків, вони часто озлоблюються, стають агресивними, пропускають уроки, знайомляться і підтримують контакти з сумнівними особами, вживають алкоголь, ведуть легковажний спосіб життя і можуть легко потрапити на гачок трафікерів. Діти, в сім’ях яких було домашнє насильство, як правило, шукають психологічної підтримки, розуміння і любові за її межами, таким чином натрапляючи на вербувальників чи трафікерів. Тому дуже важливо, який характер відносин між дітьми та батьками побудований в сім’ї, а також «сучасність» батьків, які цікавляться, шукають і вивчають інформацію щодо ситуацій експлуатації дітей і говорять про це з дітьми, випереджаючи можливе виникнення проблеми.

Безпека дитини

 

Психологічна сомодопомога

 

11 фраз для дитини, що йде в школу

 

Як опанувати себе і не зірватись на дитині

 

10 правил безпеки, яким потрібно навчити дитину

 

ЯК ПІДТРИМАТИ ДІТЕЙ У ЦЕЙ НЕПРОСТИЙ ЧАС ВІЙНИ

 ЯК ПІДТРИМАТИ ДІТЕЙ У ЦЕЙ НЕПРОСТИЙ ЧАС ВІЙНИ

5 порад для батьків

1. **Бути поруч**: пам’ятайте, ми є головним джерелом підтримки для наших дітей. Тому відчуття нашої люблячої присутності – це найголовніший «термостат безпеки» для їхньої душі. Бути поруч – це про дотик і обійми, про співдіяльність і про казку разом – де б ми не були – у ліжку чи в бомбосховищі… Це про добрий погляд, це про уважність і любов… І теж про чутливість до того, коли дитина цього потребує, а коли вона хоче побути наодинці.

2. **Бути прикладом**: більшість способів давати собі раду з викликами передаються дітям через те, що вони дивляться і наслідують, як пораємося ми. Тож нам важливо бути свідомими цього. І ділитися, говорити з ними про те, що нам допомагає… І звісно це не означає, що ми маємо бути «ідеальним» прикладом – бо стійкість, це не про те, щоби ніколи не падати, а про те, щоби вставати знову і знову…

3. **Спілкуватися**: це так важливо для дітей, щоб ми допомагали їм розуміти, що відбувається і як нам вистояти у цій війні – на макро-рівні як народу, і на мікро-рівні як сім’ї. Це означає говорити з дітьми з повагою до їх внутрішньої мудрості, бажання і потреби розуміти. Це означає теж слухати, що говорять вони, і слухати те, про що вони мовчать… І відповідати – як можемо – бо не завжди ми знаємо відповіді і у цьому теж важливо бути чесними. Це не означає теж втішати дітей «псевдооптимістичними» сценаріями, бо ми свідомі, що дорога до Перемоги може бути довгою і на ній може бути багато болю і втрат. Але це означає передати їм віру, що з Правдою ми обов’язково і неминуче переможемо і наша країна буде вільною і щасливою!

4. **Задіювати**: ми не знаємо, наскільки довгими будуть ці випробування війни – але час життя безцінний – і ми маємо жити, що б не було - ми маємо Жити. І звісно, ми не можемо не слідкувати за новинами, але ми не потребуємо бути безперервно в новинах – треба зосередитися на корисній дії. Для дітей, звісно, ці дії дуже різні і залежать від того, де ви зараз: вдома, у бомбосховищі і т.д. – це і вчитися, і малювати, читати/слухати казки, гратися (у різні способи, і не лише в телефоні – є стільки стосункових ігор), допомагати по дому, молитися, робити добрі справи, займатися спортом і т.д. Корисна діяльність приносить добрий плід, вона зосереджує увагу і допомагає інтегрувати енергію стресу. І вона важлива не лише дітям, але й нам дорослим…

5. **Відновлюватися**: це випробування може бути тривале, а відтак брати чимало нашої енергії – а тому ми потребуватимемо часу на регулярне відновлення сил. І ми, і діти. А тому так важливо мати в режимі дня ті активності, які поповнюють сили – як заряджання телефону – коли стрес є більшим, заряджати треба частіше і мати додатковий «павербенк». Тож подбаймо, щоби у режимі дня дітей обов’язково були і сон, і добра їжа, і час на гру, на домашніх улюбленців, на рухову активність, і обов’язково щоденний дотик до чогось, що є Світлом (казки, історії, краса, сповнені світла люди і т.д.), і що нагадує їм у ці темні часи – що є Світло - правди, любові, мужності - і це Світло неминуче переможе, бо воно непереможне…

P.S. Дослідження кажуть, що діти, стикаючись з випробуваннями не обов’язково мають мати психологічні проблеми, а навпаки можуть демонструвати «посттравматичне зростання» - і це великою мірою залежатиме від підтримки дорослих. Вони можуть зростати у резилієнтності (психологічній стійкості), мудрості, вдячності, здатності будувати глибокі стосунки, знати, що у житті найголовніше… Тож нехай вони виростуть саме такими – наші діти!

Підготовлено партнерами проекту Центр здоров'я та розвитку "Коло сім'ї", Інститут психічного здоров'я Українського Католицького Університету

10 речей, які діти хочуть чути від своїх батьків

 Саме батьки впливають на впевненість дитини у собі і у своїх силах більшою мірою – коли спілкуються з нею і реагують, наприклад, на невдачі і успіхи. То якими ж словами ми, батьки, можемо надати підтримку своїй дитині, адже наші слова і реакції потім стануть її внутрішнім голосом і критиком.

Це нормально злитися. Я допоможу тобі заспокоїтися.
Це нормально сумувати. Я посиджу з тобою поруч.
Це нормально почувати себе розчарованим. Я це теж відчувала.
Це нормально.
Ти мені подобаєшся таким, який ти є.
Ти мені важливий.
Я слухаю.
Я поруч.
Ти не зобов'язаний робити мене щасливою.
Ти більше, ніж твої емоції, тому що вони пройдуть.
Я можу впоратися з емоціями, незалежно від того, наскільки вони великі.
Я хочу дивитися, як ти граєш.
Звичайно, я приєднаюся до тебе.
Давай я полежу з тобою.
Ти змушуєш мене посміхатися.
Я вірю в тебе.
Я довіряю тобі.
Ти можеш впоратися з цим.
Ти неідеальний, і я теж, але наша любов досконала.
Спасибі.
Я пишаюся тобою.
Я рада що ти тут.
Це нормально, робити помилки.
Не поспішай.
Ти сильний.
Я пишаюся, що я твоя мама.
Ти сміливий.
Я прощаю тебе.
Я думаю про тебе.
Я сумувала за тобою.
Це нормально, що ти передумав.
Це нормально - просити про допомогу.
Я чую тебе.
Я бачу тебе.
Прости мене.
Ти робиш моє життя краще.
Ти здібна дитина.
Ти гідний.
Ти дуже багато значиш для мене.
Я люблю тебе.

Лише деякі діти чують це в своєму дитинстві. Як правило, все відбувається рівно навпаки. А з наслідками люди мучаться все життя. 

osvitanova.com.ua

Сім’я – це середовище емоційної безпеки

 

     Подаруйте своїм дітям корені, коли вони маленькі, і крила, коли вони виростуть.

Сучасна наука стверджує, що корені полягають у стосунках. Щоб бути людиною – вповні людиною, – треба навчитися розуміти й поважати інших, будувати такі взаємини, в яких кожен може бути сам собою, в яких є доброзичливість, взаємна турбота, повага. Сучасна наука додає, що ці корені виростають із досвіду стосунків із батьками. І саме звідти походить наше вміння летіти – творчо думати, реалізовувати свої здібності, таланти

Сім’я – це середовище емоційної безпеки

Ознаки та симптоми депресії у дітей

 

Як допомогти дитині адаптуватися до навчвння в іншій країні

 

Навчання є невід’ємною частиною повсякденного життя дитини, бо саме у школі вона перебуває переважну частину часу, оволодіває новими знаннями та опановує соціальні навички у спілкуванні з однолітками й дорослими.

Переміщення дитини до іншої країни супроводжується не тільки зміною місця проживання, а й зміною школи, де інші правила навчання і де говорять іншою мовою. Ці чинники можуть негативно вплинути на процес адаптації дитини до нових умов, а відтак – на її психологічний та фізичний добробут.

Тож,
 Що таке шкільна адаптація та чому вона важлива?
 За якими ознаками можна визначити вдалу адаптацію, а коли дитина потребує допомоги?
 Що робити батькам та як допомогти адаптуватися до нових обставин дитині і попередити ускладнення процесу адаптації?

 Інформацію про це ви знайдете у буклеті «Як допомогти дитині адаптуватися до навчання в іншій країні», який доступний за лінком: https://bit.ly/3E2SGhV

Матеріал підготовлено спільно з UNICEF Ukraine
Дякуємо за підготовку тексту психологиням проєкту «ПОРУЧ» Natalya Pashko та Anny Kozlova 

Як подолати паніку