Як краще говорити про свої почуття та потреби

 

Діти молодшого шкільного віку переживають травматичні події

 

Діти молодшого шкільного віку переживають травматичні події
 Як допомогти?

• Не очікуйте навчальних досягнень від дитини, яка пережила травматичну подію.
• Враховуйте думку учителя/учительки щодо змін у поведінці дитини після травматичної події.
• Помічайте досягнення дитини та хваліть за них, у неї формується самооцінка.

Мої дії, коли я бачу родину з дитиною молодшого шкільного віку - рекомендую батькам або дорослим, які піклуються про дитину:

• говорити з дитиною про її почуття, особливо про те, що щось трапилось (переїзд, розлучення тощо) не з її вини;
• розподіляти інтенсивність навчального навантаження, не перевантажувати додатковими заняттями;
• хвалити за успіхи й досягнення та вказувати на сильні сторони, які є в дитини;
• мати розпорядок дня та дотримуватися його;
• стимулювати творчу діяльність дитини;
• проводити більше спільного часу з дитиною; грати в сюжетні ігри (у школу, лікарню, магазин тощо);
• заохочувати спілкування з однолітками;
• обмежувати час в інтернеті, соціальних мережах.

Я маю під рукою:
• іграшки (ляльки, м’які іграшки, автомобілі); розмальовки, фарби, пластилін, кінетичний пісок та іграшки для нього; книжки, комікси, ребуси, настільні ігри;
• інформаційні буклети або плакати з контактами дозвіллєвих або молодіжних центрів, спортивних секцій, анонсами культурних подій;
• контактну інформацію психологічних і соціальних служб, медичних закладів, центрів безоплатної правової допомоги, громадських організацій.

 Допомога дітям молодшого шкільного віку, які переживають травматичні події, будується на методиках управління емоціями та візуалізації, тобто перекладі слів та думок в реальні або уявні зорові образи. Також потрібно допомагати батькам або дорослим, які піклуються про дитину, нормалізувати їхній психологічний стан.

Деталі - в довіднику «Травматичні події: психологічна підтримка та самодопомога»: https://bit.ly/3w1Mphr

 Інформація поширюється в межах проєктів Ради Європи «Внутрішнє переміщення в Україні: розробка тривалих рішень. Фаза ІІ» Проєкт Ради Європи: внутрішнє переміщення в Україні (https://bit.ly/3zHYSrx) та «Боротьба з насильством щодо дітей в Україні, фаза III» (https://bit.ly/3vLxo36). 

Пам’ятка для батьків

 

Пам’ятка для батьків

Стадія «шоку» поступово проходить.

Ми всі уже знаємо, що робити у випадку оголошення повітряної тривоги. У кожного з нас зібрана базова валізка/наплічник/сумка, яку ми беремо із собою переміщаючись в укриття.

Хтось перевіз дітей в максимально безпечне місце… Хтось створює таке місце вдома…Турбота про емоційний та моральний стан дітей — одне із основних завдань батьків.

1. Мінімізуйте перегляд новин з дитиною.

В ідеалі, уникайте їх перегляду при дитині. Задля власного спокою можна поставити дедлайн на їх перегляд, уникаючи постійного моніторингу соцмереж.

2. Говоріть з дитиною. Багато. Постійно.

Це прекрасний інструмент, який можна взяти із собою в укриття. Намагайтеся бути максимально чесними та озвучуйте лише правдиві факти або те, в чому дійсно впевнені і у що вірите самі.

3. Діти потребують тактильності.

Іншими словами, намагайтеся обіймати їх якомога частіше.

Для молодших дітей гарно спрацюють пальчикові ігри.

Можна спробувати створити максимальне відчуття безпеки: обійміть дитину; ритмічними, проте не динамічними погойдуваннями рухайтеся вправо-вліво або вперед-назад; можна паралельно з цим погладжувати дитину або намугикувати якусь мелодію.

І не важливо скільки Вашій дитині років: 4 чи 12…

4. Не соромтеся говорити зі своєю дитиною про власні почуття та емоції.

Ви живі! У Вас є емоції! Ви вчите дитину тому, що проявляти їх - це нормально.

5. Прислухайтеся до дітей. Найчастіше, вони транслюють те, що переживають і відчувають мимовільно. Інколи, самі не розуміючи, що з ними відбувається.

Дуже гарно спрацює повторення за дитиною її ж тверджень. Наприклад: «Ти злишся на … Так?», «Ти боїшся, що …» і т.д.

6. Спостерігайте за грою дитини.

Саме в грі дитина проживає те, що свідомо прожити не в змозі. Гра може допомогти зрозуміти те, що дитина не зможе проговорити.

7. Не втомлюйтеся повторювати дитині, що Ви поруч, що Ви її захищаєте, турбуєтеся про неї, що вона не самотня.

Намагайтеся бути в зоні постійного доступу: фізично, по телефону, по відеозв’язку (у випадках, коли доводиться бути окремо).

8. Дозвольте дитині брати із собою важливу річ або іграшку. Це створить додаткове відчуття безпеки. Якщо десь забувши лишатиме - нагадайте про неї. Якщо загубить - дозвольте посумувати, а, за потреби, запропонуйте обрати іншу для турботи.

9. Не ігноруйте можливості створити символічні ритуали перед сном. Це може бути, наприклад, розмова на нейтральні або спільні теми або обійми із старшими дітьми. З молодшими дітьми може бути читання або складання казок, обійми та погладжування.

10. Дозволяйте дітям знімати напругу в конструктивний спосіб.

Це можуть бути найрізноманітніші ігри та техніки:

- можна рвати або зминати папір;

- гра в «паперові» сніжки;

- можна «боксувати» м’яку подушку;

- запропонуйте крик без крику: просимо дитину спробувати закричати, але без голосу (гучності);

- «стаканчик крику» або «мішечок крику»: можна кричати, але лише направивши цей крик в мішечок або стаканчик;

- ігри з водою (воду можна переливати із ємності в ємність) та піском.

Пам‘ятайте: спершу киснева маска собі, потім - тим, хто поруч!

Все буде Україна!

© Анна Романик

Залежність від гаджетів

 

Що означає поважати іншу людину?

 

Поради для вчителів, які працюють із дітьми під час війни

 

 

Поради для вчителів, які працюють із дітьми під час війни

    * Турбуємось про себе і намагаємось не починати роботу без ресурсу. Якщо нам не вистачить сил витримати погляд дитини, наповнений болем, її запитання, реакцію – це посилить її стан занепокоєння та безпорадності.

    *   Наше завдання – створити безпечний простір, у якому б дитина відчула близькість – “я з тобою”. Ідеться про простір із чітко структурованими правилами та межами контакту.

   *  Пам’ятайте, що ми проводимо зустрічі для того, щоби дати дітям стабільність у теперішній реальності, відволікати їх і розважати цікавими фактами, захопливими розповідями. Війну, танки, вибухи вони бачать у новинах. Вони чують про це від батьків, рідних і близьких. Будь ласка, зважайте на це.

   * Для дитини, яка пережила втрату, втратила близьких або будинок, абсолютно неприпустимі слова на кшталт “час лікує”, “у всьому є й хороший бік”, “подивися, який тут є хороший варіант для тебе”. Ці слова некоректні та неетичні.

Дітям важливо почути: “Те, що ти пережив – жахлива трагедія, це жахливо й так шкода, що тобі довелося через це пройти. Я захоплююсь твоїми мужністю та силою. Попри таке горе, ти справляєшся, як справжній герой”.

  *  У роботі спираємося на метафори та образи дому, землі, веселки, води. Навіть образ неба зараз не даватиме дітям стійкості –    для багатьох це джерело небезпеки. Будь ласка, зважайте на це, плануючи свої зустрічі з учнями.

 * Не пропонуйте дітям жодних образів воєнної техніки. Приймається лише той варіант, коли вони самі хочуть обговорити це. Натомість працюйте над образами сили та стійкості й частіше просіть дитину намалювати, зобразити те, що є її силою.

   * Діти можуть асоціювати образи сили з військовою технікою, військовими подіями. Трансформуйте дані образи у приємні та позитивні (інтелект, природа, творчість…).

  *  Якщо дитина починає говорити - ми її слухаємо й не перебиваємо! Киваємо, підтримуємо й наприкінці робимо акцент на тому, що сказане – це дуже важливо. Далі можна сказати: “Я відчуваю твою силу, і з часом  ти впораєшся”. Бути обережними з порадами.

 

Що таке булінг і як йому протидіяти

 

Чашка емоцій та казанок гарного настрою

 

Чим зайняти дитину в надзвичайній ситуації

 

Важлива підтримка батьків

 

10 фраз дитині замість.....

 

 

 

 

 

 Дитяча та сімейна психологиня Світлана Ройз пояснила, що потрібно робити під час панічної таки:

🟢 Рука на живіт, приблизно 3 пальці нижче сонячного сплетіння, простукати.

🟢 Потерти кінчик носа.

🟢 Надавити не сильно на очні яблука з двох боків.

🟢 Якщо є можливість, лягти на спину і зробити рухи ногами як велосипедні.

🟢 Дихання – одною рукою накрити губи, рука – як човник, інша на животі. Видих – рука йде вниз до грудей, вдих – підіймається до рота.

🟢 Також допомагає вода із содою: гаряча вода, чайна ложка соди. Зробити один–два ковтки, більше не треба.

🟢 Змащувати губи, полоскати рот водою.

🟢 Витягувати якомога далі язика – ніби намагаючись торкнутись грудної клітки.

🟢 Подивитися праворуч (не повертаючи голови) – якомога далі, тримати секунд 15–20, перевести погляд прямо, потім подивитися ліворуч – якомога далі, потім знову прямо.

🟢 Розтерти тіло. Точка паніки – між беззмінним та мізинцем.

🟢 Покласти руки на ребра, відчути, як вони під час дихання розширюються, підіймаються.

🟢 Розтерти руки, прикласти до нирок.